6.2.3 Правила оформлення креслення друкованих плат

Креслення друкованих плат є конструкторська документація. Робоча документація на виготовлення друкованої плати є фотошаблон, з якого рисунок друкованої плати наноситься на плату (ГОСТ 2.417).

Вимоги до креслення друкованої плати обумовлені необхідністю отримання всієї інформації для виготовлення фотошаблона.

Креслення друкованої плати виконується за допомогою сітки. Координатна сітка має стандартний крок: 2,5 мм для малої щільності монтажу, 1,25 мм – для середньої і 0,5 мм – для високої. Координатна сітка наноситься на креслення друкованої плати. Один з країв друкованої плати рекомендується обирати за початок відліку. Відносно до нього проставляють кількість кроків координатної сітки за двома координатами. Нуль відліку координатної сітки прив’язується до плати і з її поворотом відносно до вертикальної або горизонтальної осі змінює своє положення знизу наверх або зліва направо. Допускається кількість кроків координатної сітки проставляти через 2, 4 та 8 кліток.

Провідник друкованої плати виконується лінією, а його параметри (ширина провідника, відстань між провідниками й контактними площадками) наводяться в таблиці. Лінії на кресленні друкованої плати допускається наводити по сітці або посередині сітки, а з урахуванням використання креслярських автоматів – під кутом 45˚. При ручному кресленні остання вимога не обов’язкова. Геометричні параметри класів щільності рисунка наведені в табл. 6.2.

У вузьких місцях допускається наводити геометричні параметри провідників більш високого класу щільності. Проведення провідників між контактними площадками повинно відповідати вимогам вузьких місць. Якщо параметри провідників мають розміри, що дорівнюють або більше координатної сітки, то наводять їх границі двома лініями, а самі провідники штрихують.

Таблиця 6.2 – Геометричні параметри класів щільності рисунка друкованої плати

Параметри провідників, як правило, задають у таблиці. Приклад надання параметрів провідників наведено в табл. 6.3.

Таблиця 6.3 – Параметри провідників

Відстань між ніжками навісних елементів у більшості випадків кратна 2,5 мм. Тому ніжки навісних елементів повинні знаходитися у вузлах сітки. При використанні елементів, відстань між ніжками яких не кратна 2,5 мм, одна з ніжок повинна знаходитися у вузлі сітки, а на інші вказується крок відстані й загальна відстань.

На габарити друкованої плати існують стандартні й типові рішення. Стандартними розмірами є 75 мм, 140 мм, 150 мм і 240 мм. Для типових рішень розміри друкованої плати до 100 мм повинні бути кратними 5 мм, а для розмірів більше 100 мм – кратними 10 мм.

Обраний клас щільності рисунка повинен бути перевірений за нормою граничної робочої напруги й щільності току. Товщина провідникового шару друкованої плати регламентована 10, 20 і 35 мкм, а гранична щільність струму в друкованих платах дорівнює 20 А/мм². Електричні параметри класів щільності рисунка наведені в табл. 6.4.

Таблиця 6.4 – Електричні параметри класів щільності рисунка друкованої плати

Параметри отворів, контактних площадок, наявність металізації й кількість отворів з однаковими параметрами проставляються в таблиці. При цьому отвори й контактні площадки проставляються умовно без масштабу, як наведено в табл. 6.5.

Діаметри отворів для забезпечення умов паяння рекомендується обирати більшими діаметра ніжки навісного елемента на 0,2 – 0,3 мм для діаметрів ніжки до 1 мм і 0,3 – 0,4 мм для діаметрів ніжки більше 1 мм.

Таблиця 6.5 – Приклад наведення параметрів отворів і контактних площадок на друкованій платі

Матеріал друкованої плати наводять у штампі. Інформація про матеріал друкованої плати повинна містити назву матеріалу, кількість шарів, товщину шару провідника й товщину самого матеріалу, наприклад, СФ-2-35-1,5 означає: матеріал – склотекстоліт фольгований, двосторонній, товщина провідного шару – 35 мкм, товщина матеріалу – 1,5 мм.

Масштаб друкованої плати обирається, виходячи з кроку координатної сітки, який створює умови для нанесення координатної сітки на креслення друкованої плати й складає для кроку 2,5 мм – 1:1 або 2:1, для кроку координатної сітки 1,25 мм – 2:1 або 4:1 і для кроку координатної сітки 0,5 мм – 10:1.

На друкованій платі проставляються габаритні й приєднувальні розміри.

Для двосторонньої друкованої плати дозволяється виконувати креслення кожного боку плати на окремому аркуші. У цьому випадку в штампі першого аркушу указують „аркуш 1”, „кількість аркушів 2”. У штампі першого аркушу також проставляється назва блока, на який розроблена плата, назва документа (друкована плата), а до позначення документа рекомендується додавати шифр документа – ПП (друкована плата). На другому аркуші проставляють тільки номер аркуша (аркуш 2) і позначення. На аркуші над платою зі стороною установки навісних елементів проставляється напис “Сторона установки навісних елементів”.

На платі також наводять позначення елементів відповідно до схеми електричної принципової з указівкою ключа установки (для мікросхем – вусик на першу ніжку, який направляють під кутом 45˚ від мікросхеми; для транзистора – ніжки Е (емітер), Б (база), К (колектор), для діодів і електролітичних ємностей позначають ніжку “+”). Позначення елемента може здійснюватися травленням або нанесенням фарби. Напис позначення повинен чітко указувати місце елемента, а установка навісного елемента не повинна закривати цей напис.

На платі виділяють місця, які позначаються пунктирною лінією й провідниками не займаються (для кріплення, нанесення позначень, штампів та ін.). Інформація про них надається в таблиці. Приклад надання такої інформації наведено в табл. 6.6.

Таблиця 6.6 – Приклад надання інформації про позначення на платі

Уся інформація про печатну плату наводиться у вигляді технічних умов на першому аркуші над штампом по ширині штампа. Якщо місця над штампом недостатньо, то вона починається над штампом, а потім продовжується в іншому зліва від штампу вільному місці аркуша у вигляді стовпчиків тексту, ширина яких не повинна перевищувати 185 мм.

Технічні умови повинні включати таку інформацію:

- допуски на розміри, не наведені на кресленні (розмір для довідки);

- спосіб виготовлення друкованої плати (позитивний, негативний, комбінований);

- крок координатної сітки;

- параметри провідників і відстаней між ними (за необхідності й у вузьких місцях);

- параметри отворів і контактних площадок з указівкою кількості отворів;

- допуски на крок координатної сітки й відхилення отворів від сітки;

- позначення місць для штампів, заводського номера, вид і шрифт нанесення інформації.