Тема 9. Ефективність управління

Антикризова система державного менеджменту в Україні

"...Вихід — у рішучому запровадженні довгострокового стратегічно­го підходу."

"... Проблеми розвитку економіки обговорюються і розв'язуються такими шляхами, ніби держава перебуває в стані звичайних трансформа­ційних труднощів, і з ними можна справитися за допомогою рецептів і заходів, до яких вдаються країни, що нормально розвиваються.

На жаль, стандартні прийоми тут можуть виявитися безсилими, а ви­рішальним фактором впливу, на мій погляд, мав би стати широкомасш­табний неординарний маневр і реформаторське винахідництво, які ґрун­туються на реаліях держави. Водночас стандарти, навіть в умовах збере­ження високих темпів, дадуть ефект інерційності, що означатиме згубне відставання. Поворот у бік рятівної інноваційної моделі нарівні з вибудо­вуванням довгострокової стратегії передбачає прискорену капіталізацію. При цьому важливо, щоб стратегія капіталізації працювала навіть в умо­вах нашої інвестиційної непривабливості."

Юрій Пахомов, академік НАН України, директор Інституту світової економіки і міжнародних

відносин НАН України.

Діденко В.М. Менеджмент

Антикризова система державного менеджменту в Україні

"... В урядовій програмі, як перший і найвищий імператив, потрібно сформувати систему і механізми Антикризового державного менеджменту (Оиі оГСгі8Є8 8іаіе Мапа§етепі), без якого жодна держава з кризи не вихо­дила і Україна не вийде, бо через галопування урядів ця можливість втра­чена протягом усіх років незалежності. Антикризова система державного менеджменту, як свідчить світовий досвід, особливо в умовах нових вик­ликів і загроз глобалізації, може бути побудована лише на базі Національ­ної стратегії розвитку, якої Україна ще не має. Тому невідкладним завдан­ням законодавчої і виконавчої влади є власне розробка і прийняття в 2003 р. Національної стратегії на найближчі 20-25 років.

... Надзавданням і найвищою метою антикризової системи державно­го менеджменту і антикризової програми нового уряду має стати пере­дусім створення економічних умов для необмеженого розвитку народно­го підприємництва, особливо в сучасних формах іїтноваційно-технолог-ічнрго, продукуючого малого і середнього бізнесу з наступним доведенням питомої ваги цього сектора економіки до 60-70% у складі ВВП, з конку­рентоспроможним виведенням його на глобальні ринки. Це дасть мож­ливість розв'язати найгострппі проблеми ліквідації безробіття, бідності, розширення споживання, заощадження, нагромадження грошей населен­ня і налагодження системи народного інвестування через Народний банк реконструкції і розвитку зі стимулюючими відсотками зиску для вклад­ників на рівні 15-20 відсотків.

Потрібно також передбачити радикальні заходи держави і влади щодо демонополізації економиш, узурпованої і "прихватизованої" оліїархіч-ними кланами. Економічна демократія, як можливість необмеженої гос­подарської самодіяльності громадян, передбачена Конституцією, має бути гарантована урядом не на словах, а на ділі. Треба врешті-решт зупинити небачено великі податкові пільги для оліїархів і їх корпорацій, перетво­рити державний бюджет з годгвниці для розкрадання в механізм іннова­ційного розвитку і економічного зростання раціональної структурної пе­ребудови економіки постіндустріального типу, відмовитися на завжди від застарілої політики традиційного радянського "гндустріалізму".

416