Безкласова ip-адресація
У 1992 році, внаслідок експоненціального зростання Internet, IETF розпочав роботи щодо забезпечення можливості масштабування системи раутінгу Internet і підтримки майбутнього зростання. Опрацьована концепція безкласового внутрішньодоменного раутінгу (Classless Inter-Domain Routing – CIDR). CIDR офіційно удокументована у вересні 1993 року в RFC 1517, RFC 1518, RFC 1519 та RFC 1520. CIDR підтримує дві важливі характеристики, які покращують глобальну систему раутінгу Internet:
CIDR виключає традиційну концепцію мережевих адрес класів A, B і C, замінюючи її узагальненою концепцією мережевого префіксу. Замість перших трьох бітів IP-адреси, для визначення точки поділу IP-адреси на мережеву адресу (NetID) та адресу станції (HostID). раутери використовують мережевий префікс. Тому CIDR підтримує впровадження мережевих адрес довільного розміру (у межах, можливих для IPv4) замість стандартних 8-бітових, 16-бітових або 24-бітових мережевих адрес, властивих повнокласовій адресації.. Це створює можливість ефективного розподілу адресного простору IPv4, що, у свою чергу, дозволяє подальше зростання Internet до наступного впровадження IPv6.
CIDR підтримує агрегування маршрутів, коли окремий вхід таблиці раутінгу може репрезентувати адресний простір, який охоплює тисячі традиційних повнокласових маршрутів, визначаючи, як маршрутувати трафік до багатьох індивідуальних мережевих адрес. Агрегування маршрутів допомагає контролювати обсяг раутінгової інформації в раутерах магістралей Internet, зменшує швидкі зміни наявності маршрутів і спрощує локальні адмістративні витрати на модифікацію зовнішньої раутінгової інформації.
Раутер, який підтримує CIDR, не використовує перших трьох бітів адреси для визначення довжини мережевого префіксу. Натомість префікси розглядаються як неперервний блок адресного простору. Наприклад, всі префікси /20 представляють той сам обсяг адресного простору (212=4096 адрес станцій). На відміну від повнокласової адресації, у моделі CIDR кожна частина раутінгової інформації оголошується разом з мережевою маскою або з довжиною префіксу. Наприклад, мережа з 20-бітовим номером мережі та 12-бітовими номерами станцій повинна оголошуватися з 20-бітовою довжиною префіксу, тобто як /20. Така IP-адреса може належати до колишнього класу A, B або C. Для ілюстрації в табл. наведені найбільш широко впроваджені адресні блоки CIDR.
Таблиця 3.3. Адресні блоки CIDR.
Довжина префіксу CIDR | Мережева маска | Кількість індивідуальних адрес | Кількість повнокласових мереж |
/13 | 255.248.0.0 | 512 K | 8 B або 2048 C |
/14 | 255.252.0.0 | 256 K | 4 B або 1024 C |
/15 | 255.254.0.0 | 128 K | 2 B або 512 C |
/16 | 255.255.0.0 | 64 K | 1 B або 256 C |
/17 | 255.255.128.0 | 32 K | 128 C |
/18 | 255.255.192.0 | 16 K | 64 C |
/19 | 255.255.224.0 | 8 K | 32 C |
/20 | 255.255.240.0 | 4 K | 16 C |
/21 | 255.255.248.0 | 2 K | 8 C |
/22 | 255.255.252.0 | 1 K | 4 C |
/23 | 255.255.254.0 | 512 | 2 C |
/24 | 255.255.255.0 | 256 | 1 C |
/25 | 255.255.255.128 | 128 | ½ C |
/26 | 255.255.255.192 | 64 | ¼ C |
/27 | 255.255.255.224 | 32 | 1/8 C |
- 3. Мережі ip.
- Коротка історія Internet та ip-технологій
- Модель tcp/ip.
- Потреба в проектуванні ip-мереж
- Проектування ip-мережі
- Загальний погляд на проектування.
- Етапи проектування мережі
- Розгляд застосувань
- Розгляд платформ.
- Розгляд мережевої інфраструктури.
- Ідеальна мережа
- Структура ip-адреси.
- Повнокласова та безкласова ip-адресація
- Структура ip-адрес при повнокласовій адресації.
- Використання мережевої маски.
- Безкласова ip-адресація
- Мережі та підмережі.
- Спосіб впровадження підмереж.
- Розширений мережевий префікс і мережева маска.
- Організація підмереж – складання адресного плану
- Загальні правила побудови адресного плану мережі з підмережами.
- Нові розв’язання для масштабування адресного простору Internet.
- Мережеві маски змінної довжини.
- Впровадження cidr
- Раутінг у безкласовому середовищі.
- Трансляція мережевих адрес
- Статична nat.
- Динамічна nat .
- Динамічна nat з перевантаженням.
- Динамічна nat з надлишковими зовнішніми інтерфейсами.
- Nat всередині локальних адрес.
- Динамічна nat з трансляцією номерів портів для глобальної адресації.
- Спільне використання статичної та динамічної nat.
- Переваги та недоліки nat
- Відповідність між mac-адресами та ip-адресами.
- Протоколи високого рівня і mac-адреси.
- Протокол arp.
- Протокол rarp (Reverse Address Resolution Protocol)
- Пересилання данограм.
- Концепція пересилання данограм.
- Опції данограми.
- Інкапсуляція, фрагментація та реасемлювання данограми.
- Інкапсуляція данограми.
- Фрагментація данограми.
- Реасемблювання данограми.
- Протокол повідомлень управління icmp
- Повідомлення icmp
- Раутінг в ip-мережах
- Раутінг (маршрутування) – основні поняття
- Встановлення маршруту
- Комутація.
- Маршрутовані протоколи і протоколи раутінгу
- Прямий і непрямий раутінг.
- Прямий раутінг і використання arp
- Непрямий раутінг
- Машрути за замовчуванням
- Використання протоколу icmp для маршрутизації
- Статичний раутінг та організація підмереж
- Під’єднання окремого вузла до раутера wan
- Стандартна керована конфігурація раутера
- Під’єднання локальної мережі до раутера wan
- Ієрархічний розподіл адрес класу c
- Об’єднання мереж через wan-зв’язок “пункт-пункт”
- Замовник з багатьма локалізованими lan
- Замовник з окремими lan, сполученими через виділені лінії
- Замовник із сервером мережевого доступу
- Динамічний раутінг