Загальні правила побудови адресного плану мережі з підмережами.
Впровадження адресного плану вимагає старанної підготовки від мережевого адміністратора. Існують чотири ключові питання, які повинні бути вирішені перед початком планування:
Скільки підмереж організація потребує на сьогодні?
Скільки підмереж організація потребуватиме у майбутньому?
Скільки станцій повинна містити найбільша підмережа на сьогодні?
Скільки станцій повинна містити найбільша підмережа у майбутньому?
Перший крок у процесі планування полягає в округленні максимального числа потрібних підмереж до ближчої більшої степені 2. На другому кроці слід забезпечити достатню кількість адрес станцій у найбільшій підмережі. Наприклад, якщо на сьогодні в найбільшій підмережі організації є 50 комп’ютерів, то слід планувати 26=64 адреси. На останньому кроці слід подбати, щоб виділена IP-адреса для організації мала достатню кількість бітів для впровадження потрібного адресного плану. Якщо, наприклад, організація має одну IP-адресу /16, то вона могла б просто використати 4 біти для номерів підмереж і 6 бітів для номерів станцій. Однак, якщо організація має декілька адрес /24 і потребує впровадити 9 підмереж, то вона може здійснити поділ кожної адреси /24 на чотири підмережі, використовуючи 2 біти, а тоді побудувати об’єднання мереж, поєднуючи підмережі з трьома різними адресами /24. Альтернативне розв’язання полягає у впровадженні мережевих адрес з приватного адресного простору (див. RFC 1918) для внутрішнього використання і застосуванні транслятора мережевих адрес (Network Address Translator – NAT) для забезпечення зовнішнього доступу.
-
Yandex.RTB R-A-252273-3
- 3. Мережі ip.
- Коротка історія Internet та ip-технологій
- Модель tcp/ip.
- Потреба в проектуванні ip-мереж
- Проектування ip-мережі
- Загальний погляд на проектування.
- Етапи проектування мережі
- Розгляд застосувань
- Розгляд платформ.
- Розгляд мережевої інфраструктури.
- Ідеальна мережа
- Структура ip-адреси.
- Повнокласова та безкласова ip-адресація
- Структура ip-адрес при повнокласовій адресації.
- Використання мережевої маски.
- Безкласова ip-адресація
- Мережі та підмережі.
- Спосіб впровадження підмереж.
- Розширений мережевий префікс і мережева маска.
- Організація підмереж – складання адресного плану
- Загальні правила побудови адресного плану мережі з підмережами.
- Нові розв’язання для масштабування адресного простору Internet.
- Мережеві маски змінної довжини.
- Впровадження cidr
- Раутінг у безкласовому середовищі.
- Трансляція мережевих адрес
- Статична nat.
- Динамічна nat .
- Динамічна nat з перевантаженням.
- Динамічна nat з надлишковими зовнішніми інтерфейсами.
- Nat всередині локальних адрес.
- Динамічна nat з трансляцією номерів портів для глобальної адресації.
- Спільне використання статичної та динамічної nat.
- Переваги та недоліки nat
- Відповідність між mac-адресами та ip-адресами.
- Протоколи високого рівня і mac-адреси.
- Протокол arp.
- Протокол rarp (Reverse Address Resolution Protocol)
- Пересилання данограм.
- Концепція пересилання данограм.
- Опції данограми.
- Інкапсуляція, фрагментація та реасемлювання данограми.
- Інкапсуляція данограми.
- Фрагментація данограми.
- Реасемблювання данограми.
- Протокол повідомлень управління icmp
- Повідомлення icmp
- Раутінг в ip-мережах
- Раутінг (маршрутування) – основні поняття
- Встановлення маршруту
- Комутація.
- Маршрутовані протоколи і протоколи раутінгу
- Прямий і непрямий раутінг.
- Прямий раутінг і використання arp
- Непрямий раутінг
- Машрути за замовчуванням
- Використання протоколу icmp для маршрутизації
- Статичний раутінг та організація підмереж
- Під’єднання окремого вузла до раутера wan
- Стандартна керована конфігурація раутера
- Під’єднання локальної мережі до раутера wan
- Ієрархічний розподіл адрес класу c
- Об’єднання мереж через wan-зв’язок “пункт-пункт”
- Замовник з багатьма локалізованими lan
- Замовник з окремими lan, сполученими через виділені лінії
- Замовник із сервером мережевого доступу
- Динамічний раутінг