Під’єднання локальної мережі до раутера wan

Використаємо топологію мережі, зображену на рис. 3.39, де одна локальна мережа (LAN) під’єднана до Internet. Цей приклад також ілюструє використання різних мережевих масок для уворення двох підмереж класу C.

Рис. 3.39. Під’єднання локальної мережі до WAN.

Відзначимо, що віддалений раутер WAN може мати IP-адресу поза локальною мережею класу C і в цьому випадку локальний WAN-інтерфейс звичайно може мати IP-адресу від тієї ж мережі, що й віддалений WAN-раутер. У цьому випадку, як показано нижче, поділ на підмережі не є необхідний, доки до WAN-раутера не під’єднується понад один локальний сегмент.

Вузол A – це одна із багатьох станцій у Ethernet-сегменті Net 0. Вузол (раутер) Z – це шлюз від цього сегменту Ethernet до раутера Internet-провайдера G. Інші станції в локальній мережі позначені літерами від B до Y, але не будуть розглядатися у цьому прикладі, бо їх настроювання подібне до станції A.

У даному випадку потрібні тільки дві підмережі, тому необхідно виділити лише один біт від адресного простору станцій. Тоді мережева маска має вигляд 255.255.255.128 (або FFFFFF80 у шістнадцятковій формі), тобто останній байт має двійковий вигляд 10000000. Для мережі виділена мережева адреса 210.20.30 (або D214E), тому вона може використати такі адреси підмереж:

Сім останніх бітів можуть бути використані для номерів станцій, що дає по 126 адрес вузлів у кожній підмережі (всі “0” та всі “1” зарезервовані):

IP-адреси та мережеві маски для кожного інтерфейсу такі:

Таблиці раутінгу для кожного вузла можуть бути заповнені наступним чином (адреса призначення 0.0.0.0 вказує маршрут за умовчанням, якщо не вказані інші особливі маршрути):