logo search
Part_3

Під’єднання окремого вузла до раутера wan

Приймемо, що вузол має IP-адресу 210.20.30.45, а раутер WAN – адресу 199.99.88.77 (рис.3.37).

Р ис. 3.37. Під’єднання станції до WAN.

Для вузла A можна використати мережеву маску 255.255.255.255, що означатиме відсутність інших вузлів у локальній мережі, і що шлюз встановлено на 199.99.88.77. Для вузла A також повинен бути встановлений маршрут за замовчуванням, що забезпечує маршрут для всіх пакетів, призначення яких не відповідає жодним визначеним входам таблиці раутінгу. Тоді таблиці раутінгу для вузла і раутера мають такий вигляд:

Вузол

Адреса мережі

Мережева маска

Шлюз

Інтерфейс

A

0.0.0.0

0.0.0.0

199.99.88.77

210.20.30.45

Раутер WAN

210.20.30.45

255.255.255.255

199.99.88.77

199.99.88.77

Інші належні входи

Раутінг для вузла G (раутера WAN) дуже залежить від контексту і вказаний вхід є тільки прикладом. Мережева маска із усіх “1” (255.255.255.255) у цьому випадку використовується тільки для того, щоб дозволити пакетам, призначеним до 210.20.30.45, бути скерованими до вузла A, хоч може бути ще 253 інші вузли, сполучені подібним чином у цій мережі класу C з мережевою адресою 199.99.88.0.

Коли конфігурація стеку протоколів TCP/IP запитує про шлюз за замовчуванням, задання 199.99.88.77 може спричинити, що вхід за замовчуванням 0.0.0.0 може бути доданий автоматично. Він повинен бути доданий вручну, якщо із певних міркувань стек не запитує про це. Особливі методи конфігурування стеку протоколів детальніше пояснено в наступному прикладі.