3.3. Аналіз виконання ПрК

Т о ч к а з у п и н у. Під час налагодження ПрК у підрежимі «Управление» для зручності аналізу виконання її певної частини може призначатися точка зупину – номер фрагменту (кроку) ПрК, перед яким виконання ПрК зупиняється, а Ломіконт автоматично переходить до під режиму «Предпуск».

Під час зупинки можна аналізувати результат, висвітлюючи змінні або навіть привласнюючи їм нові значення, або призначити нову (подальшу) точку зупину.

Як точка зупину призначається перший фрагмент умовної частини умовного оператора або фрагмент виконавчої частини оператора (типу «ТОГДА» чи «ИНАЧЕ» або фрагмент – безумовний оператор).

Для завдання точки зупину натискають клавішу «*». В робочому рядку з’являється напис „ТОС»(точка останова). Після цього набирають повний номер фрагмента (номер секції та номер фрагмента в секції), який обрано за точку зупину, наприклад: ТОС : 311.17. При помилці набору робочий рядок усувається натисканням клавіші Сбр. Після набору номера фрагмента (точки зупину) треба натиснути клавішу Исп. Двокрапка в написі замінюється на пробіл.

Індикація точки зупину на екрані здійснюється клавішами «*» та Исп, якщо вона задана, а якщо ні, то з’являється напис «ТОС НЕТ».

Скидання точки зупину здійснюється натисканням клавіші «*» та З/У, про що свідчитиме напис «ТОС УДАЛЕНО».

При виході з режиму «Пуск» точка зупину автоматично відкидається.

П о к р о к о в е в и к о н а н н я ПрК. Таке виконання і перегляд ПрК можна здійснити в підрежимі «Предпуск» натисканням клавіші 9. Виконання ПрК відбувається так, ніби всі фрагменти, які можна прзначити точками зупину, сааме ними і призначені. ПрК виконується до першого наступного зупину на одному з таких фрагментів.

На екрані висвітлюється повний номер фрагмента, перед яким зупинено виконання ПрК.

При покроковому зупині можна призначити наступний зупин не на кроці, а на заданій точці зупину.

І м і т а ц і я з м і н в о б ^‚є к т і к е р у в а н н я. Для перевірки працездатності складеної програми потрібно в режимі «Управление» про- імітувати об’єкт керування. Тобто здійснити зміну вхідних дискретних і аналогових змінних Ломіконта (вихідних об'єкта) в залежності від стану вихідних (керувальних) змінних Ломіконта, що справляють на об’єкті дискретне регулювальне діяння.

Наприклад, якщо об'єктом керування є збірник, в який через один трубопровід рідина надходить, а через інший виливається, і на кожному трубопроводі є дискретний клапан, що керується дискретними виходами Ломіконта, то відкриття клапана подавання (ДВ1=ВКЛ) повинно призвести до Вкл спочатку давача нижнього рівня (ВД1=ВКЛ), а потім верхнього (ВД2= ВКЛ). Разом з тим після відкриття клапана зливу (ДВ2=ВКЛ) (при закритому клапані подавання (ДВ1=ОТКЛ)) необхідно імітувати відключення спочатку верхнього давача рівня (ВД2=ОТКЛ), потім нижнього (ВД1=ОТКЛ).

Імітацію зміни аналогових вхідних змінних Ломіконта (ВА) розглянемо на прикладі охолодження молока у збірнику.

Наповнення збірника пастеризованим молоком веде до збільшення температури в збірнику. Якщо відкритий клапан подавання молока (ДВ1=ВКЛ), то під час імітації зміни параметрів об’єкта треба збільшувати значення аналогового входу (ВА) в Ломіконт, що відповідає за температуру. Після відкриття клапана подавання холодної води (ДВ=ВКЛ) температура в збірнику знижується, тому треба зменшувати значення відповідної змінної ВА.