logo
диплом Пономаренко

3.2.1 Вибір технології передачі даних

На структурній схемі (Рис. 3.2) зображена загальна схема розташування центрального офісу, філій і віддалених офісів, з вказівкою відстані. Ми бачимо, що видалені офіси далеко знаходяться від філій. На структурній схемі (Рис. 3.3) зображено підключення до Internet за допомогою високошвидкісної технології передачі даних ADSL (англ. Asymmetric Digital Subscriber Line – асиметрична цифрова абонентська лінія) – модемна технологія, призначена для вирішення проблеми останньої милі. Перетворить стандартні абонентські телефонні аналогові лінії в лінії високошвидкісного доступу. Основна перевага даної технології в тому, що немає необхідності прокладати кабель до абонента. Використовуються вже прокладені телефонні кабелі, на які встановлюються сплиттери для розділення сигналу на «телефонний» і «модемний». Для прийому і передачі даних використовуються різні канали: приймальний володіє істотно більшою пропускною спроможністю. Технологія ADSL використовується при побудові гібридних мереж, які включають і цифрові, і аналогові лінії передачі інформації, що означає можливість передачі аналогових сигналів звичайному телефонному зв'язку по тій же парі проводів, яка використовується для передачі потоку даних. Дана технологія є асиметричною, тобто швидкість передачі даних в напрямі від мережі до користувача значно вище, ніж швидкість передачі даних від користувача в мережу. Така асиметрія, у поєднанні із станом «постійно встановленого з'єднання» (коли виключається необхідність кожного разу набирати телефонний номер і чекати установки з'єднання), робить технологію ADSL ідеальною для організації доступу в мережу Інтернет, а також для доступу до локальних мереж (ЛВС) і т.п. При організації таких з'єднань користувачі зазвичай отримують набагато більший об'єм інформації, чим передають.

ADSL2 спеціально розроблявся для поліпшення швидкості і дальності ADSL, в основному для досягнення кращої продуктивності на довгих лініях з перешкодами. ADSL2 може досягати швидкостей прийому і передачі 12 Мбіт/с і 1 Мбіт/с відповідно, залежно від дальності і інших чинників. Це стало можливим завдяки використанню ефективніших методів модуляції, зменшенню кількості службової інформації, збільшенню ефективності кодування, і застосуванню розширених алгоритмів обробки сигналу. У даній роботі проектується підсистема кампусу, вона характеризується великою кількістю відгалужень кабелю. Кабель, використовуваний в такій проводці, повинен володіти зручністю прокладки в приміщеннях і зручністю виконання відгалужень. Корпуси центрального офісу сполучені між собою за допомогою волоконно-оптичної лінії зв'язку (ВОЛЗ) (Рис. 3.1) – це вид системи передачі, при якому інформація передається по оптичних діелектричних хвилеводах, відомих під назвою «оптичне волокно». ВОЛЗ в основному використовуються при побудові об'єктів, в яких об'єднується багатоповерхова будівля або будівля великої протяжності, а також при об'єднанні територіально-розрізнених будівель.

Переваги ВОЛЗ:

Рисунок 3.1 – Схема з'єднання корпусів центрального офісу

Рисунок 3.2– Загальна схема розташування офісів

Рисунок 3.3– Структурна схема організації