logo search
Конспект лекцій

Магнітна система.

На рисунку схематично показана магнітна система двополюсної машини постійногоструму. Як зазначалось, нерухома станина (1) виготовляється з литої сталі. До внутрішньої поверхні станини прикріплені осердя (2) електромагнітів. На осердя надіті котушки (3) з мідного ізольованого проводу. Для утримання котушок осердя забезпечуються полюсними наконечниками (4). Форма полюсних наконечників забезпечує більш сприятливий розподіл магнітних лінії в повітряному зазорі .

Котушки електромагнітів, що утворюють обмотку збудження, живляться постійним струмом і створюють незмінний у часі і в просторі магнітний поток Ф. Магнітні лінії цього потоку вийдуть з північного полюса, проходять через циліндричний якір (5), потім входять в південний полюс і замикаються через станину по двох паралельних гілках.

Принципз’єднання стержнів між собою, а також роль колектора пояснимо на прикладі найпростішого якоря з вісьма стержнями (див. рисунок). При обертанні якоря в магнітному полі стержні перетинають магнітні лінії і в них індукуються ЕРС. Напрями цих ЕРС, знайдені за правилом правої руки, вказані на рисунку (точка – напрям ЕРС із площини малюнка; хрестик – в площину малюнка). ЕРС, індукована в кожному стержні якоря, при переході від полюса N до полюса S змінює свій напрям на протилежне.

Для отримання на клемах генератора досить великої напруги стержні обмотки повинні бути сполучені між собою так, щоб індуковані в них ЕРС сумувались. У зразку, що розглядається стержні сполучені через два з третім: стержень 1 з’єднаний зі стержнем 4, стержень 4 – зі стержнем 7, стержень 7 – зі стержнем 2, стержень 2 – зі стержнем 5, стержень 5 – зі стержнем 8, стержень 8 – зі стержнем 3, стержень 3 – зі стержнем 6 і стержень 6 – зі стержнем 1. Відстань між кожними двома стержнями, що з’єднуються, один з одним, потрібно вибирати так, щоб в обмотку увійшли всі стержні, розташовані на якорі, і щоб утворилось замкнене коло (на рисунку останній стержень 6 замикається зі стержнем 1, з якого був початий обхід обмотки).

Перемички між стержнями 1 – 4, 7 – 2, 5 – 8 і 3 – 6, що розташовані на передньому торці якоря, з’єднані відповідно з колекторними пластинами А, В, С, D.

Розглядаючи наступний рисунок (а), (тут обмотка якоря представлена в розгорненому на площині вигляді), можна встановити, що в обмотці якоря утворилися дві паралельні вітки I і II. У вітці I послідовно включені стержні 1, 6, 3 і 8 з сумарною ЕРС еI = e1 + e6 + e3 + e8, а у вітці II послідовно включені стержні 4, 7, 2 і 5 з сумарною ЕРС еII = e4 + e7 + e2 + e5. ЕРС еI і еII однакові за величиною еI = еII = Е (оскільки вони утворюються у симетрично розташованих відносно магнітного поля провідниках 1 і 4, 6 і 7, 3 і 2, 8 і 5) і направлені назустріч одна одній, тому струм в колі обмотки якоря не виникає.

Напруга між пластинами колектора А і С (рис. а) утворює ЕРС віток Е.

При повороті якоря, наприклад на 90°, обмотка якоря знову утворить дві вітки I і II (рисунок б); в кожну з них будуть входити вже інші стержні, але індукована в кожній вітці сумарна ЕРС збереже своє колишнє значення Е. Напруга між колекторними пластинами В і D залишиться незмінною.

Приєднання споживачів до генератора здійснюється через нерухомі щіткиМ1 і М2, прилеглі до колектора1.

Розташування щіток вибирають так, щоб напруга між ними мала найбільшу можливу величину, рівну сумарній ЕРС Е кожної з паралельних віток якірної обмотки. Щітки утримуються за допомогою спеціальних утримувачів.

Якщо клеми ( + ) і ( – ) працюючого генератора замкнути на зовнішній опір Rн, то у зовнішньому колі і вітках якірної обмотки почне протікати постійний струм І.