З’єднання елементів живлення.

Кількість електрики, яку можна отримати від елемента живлення під час його розряду, називається ємкістю елемента. Ємкість вимірюється в ампер–годинах (Агод.) і визначається за формулою Q = I_р t_р, де I_р – розрядний струм, t_р – час розряду. Чим більше активних речовин в елементі, тим більша його ємкість. Кожний елемент характеризується також допустимим розрядним струмом.

Первинні елементи і акумулятори мають порівняно низьку ЕРС. Наприклад:

• Марганцево–цинкові і повітряно–марганцево–цинкові елементи – 1,5 В;

• Ртутно–цинкові елементи – 1,35 В;

• Кислотні акумулятори – 2 В;

• Лужні акумулятори – 1,4 В.

Допустимий розрядний струм акумуляторів великої ємкості досягає кількох сотень ампер.

Елементи з великим внутрішнім опором можуть розряджатись невеликими струмами.

Між тим часто для роботи споживачів енергії потрібні напруга U і струм І більшого значення, ніж може дати один елемент. В таких випадках однорідні елементи, що мають однакові ЕРС Е_е, ємкість Q_е і внутрішній опір R _е, з’єднуються в батареї. Використовуються три способи з’єднання елементів в батареї: послідовний, паралельний і змішаний. Для вибору способу з’єднання необхідно знати номінальну напругу U і потужність Р приймача енергії. За цими даними можна визначити струм приймача І = Р / U і його опір R  = U / І.