3.1. Класифікація дискретних систем

Головним напрямком розвитку систем автоматизації в останні десятиріччя є широке використання засобів обчислювальної техніки та мікропроцесорних пристроїв, об’єднаних в мережі різного рівня і призначення. За характером сигналів такі системи є дискретними, тобто ці сигнали є послідовністю імпульсів, які несуть в собі всю необхідну інформацію. Дискретні системи мають ряд переваг перед неперервними (аналоговими):

• можливість багатоточкового керування з багатократним використанням ліній зв’язку, по яких одночасно передається множина сигналів за рахунок їх особливостей: імпульс – пауза і т.д.;

• підвищена перtкодостійкість за рахунок того, що перешкода діє лише на протязі імпульсу, який може бути як завгодно коротким. В паузах між імпульсами система розімкнена і перешкода на неї не діє.

В дискретних системах об’єкт керування, як правило, неперервний за своєю природою, тому відбувається перетворення неперервного сигналу в дискретний, тобто його квантування.

Вид квантування сигналів лежить в основі класифікації дискретних систем.

Рис.3.1. Види квантування сигналу.

В релейних (позиційних) системах відбувається квантування за рівнем (рис.3.1,а), коли виділяється значення , і для цих значень визначається рівень неперервного сигналу.

В імпульсних системах здійснюється квантування за часом при (рис.3.1,б). Для збереження певного рівня сигналу між сусідніми точками служать екстраполятори: нульового порядку (зберігають сигнал постійним); першого та другого порядків (змінюють сигнал за лінійним чи нелінійним законами).

В цифрових системах здійснюється змішане квантування (рис.3.1,в) – за часом та за рівнем ( ). Значення квантового сигналу береться на перетині відповідних ліній.