8.2. Методи синтезу длск

Вихідними даними для синтезу ДЛСК є заданий технологічний цикл руху РО, на підставі якого складається послідовність всіх опе-рацій, необхідних для виконання циклу. До таких операцій віднося-ться завантаження РО, пуск двигуна у потрібному напрямі з зада-ною швидкістю, гальмування і зупинка, пауза для розвантажування тощо. Кожна операція забезпечується частиною ДЛСК – вузлом. Та-кі вузли можна вважати «цеглинами» побудови системи керування. Виконаний на основі вузлів синтез ДЛСК називається методом типових вузлів.

Ідея даного синтезу базується на виконанні двох процедур:

декомпозиції – виділення зі складу створюваної ДЛСК функціо-нальних вузлів, які відповідають технологічним операціям, і компо-зиції – об’єднання вузлів в єдину систему керування. Ці процедури виконують поетапно:

• етап 1 – виділення окремих операцій ДЛСК і складання пос-лідовності їх виконання;

• етап 2 – вибір і складання вузлів ДЛСК для визначених опе-рацій;

• етап 3 – виконання електричних з’єднань вузлів і складання принципової схеми ДЛСК;

• етап 4 – перевірка складної схеми ДЛСК детальним аналізом її роботи.

Виконання етапу 1 зв’язано зі складанням алгоритму роботи ДЛСК у тій чи іншій формі. Виконання етапів 2 і 3 вимагає від роз-робника певних творчих зусиль, винахідливості і навичок у даній галузі. Інколи буває достатньо використати метод проб і перевірок. Але є розроблені методи формалізації процедури синтезу з викорис-танням математичного опису ДЛСК, що значно полегшує і приско-рює їх будову.