2.2 Математичний опис сак у змінних стану
Метод змінних стану заснований на понятті стану.
Стан системи в момент часу t0 - це такий мінімальний набір відомостей про неї, якого разом з вхідною функцією u(t), заданою для інтервалу часу t0 ≤ t ≤ tk, достатньо для однозначного визначення вихідної функції y(t) для t0 ≤ t ≤ tk при кожному tk ≥ t0.
Стан системи можна охарактеризувати сукупністю деяких змінних x1(t), x2 (t), …xn(t), знання початкових значень яких x1(0), x2(0),…, xn(0) і вхідного впливу u(t) дозволяє однозначно визначити майбутню поведінку динамічної системи. Ці змінні далі називатимемо змінними стану.
Способи задання змінних стану можуть бути різні. Звичайно використовують або ті, які дають перевагу в дослідженні математичної моделі системи, або ті, які мають ясний фізичний зміст.
У випадку наявності багатовимірної системи, що має m входів і r виходів, її стан у момент часу t, що характеризується змінними стану x1(t), x2(t),…, xn(t) рис. 2.11, є функцією початкового стану x1(0), x2(0),…, xn(0) і вхідних впливів u 1(t), u2(t),…, um(t), тобто
де ψ i - однозначні функції своїх аргументів, i = 1,2,…,n .
Рис. 2.11 – Модель багатовимірної системи в змінних стану
Введемо в розгляд поняття вектора стану x(t) :
де T означає транспонування матриці.
Розмірність вектора стану збігається з порядком диференціального рівняння, яке описує динамічні властивості системи.
Сукупність всіх значень, які може прийняти вектор x(t) у момент часу t , називається простором стану (фазовим простором), який можна розглядати як деякий абстрактний n -мірний векторний простір. Точка, що визначає положення кінця вектора стану x(t) в просторі станів, називається точкою зображення.
Рух кінця вектора стану x(t) в просторі станів називається траєкторією вектора стану (фазовою траєкторією).
Стан системи, описуваної диференціальним рівнянням першого порядку, характеризується вектором стану з однією змінною стану. Фазовий простір у цьому випадку називається одномірним і являє собою лінію на площині, а фазова траєкторія - відрізок цієї лінії рис. 2.12,а, яку описує кінець вектора стану від значення, рівного x(t0 ) в початковий момент часу t = t0 до значення, рівного x(tk) в кінцевий момент часу t = tk
Рис. 2.12 – Фазовий простір і фазові траєкторії системи, описуваної диференціальним рівнянням:
а) - першого порядку;
б) - другого порядку;
в) - третього порядку
Стан системи другого порядку характеризується вектором стану з двома змінними x1(t) і x2(t) . Фазовий простір у цьому разі називається двовимірним і являє собою площину з прямокутними координатами x1, x2, а фазова траєкторія - криву на площині, що описує кінець вектора стану x (t) при зміні часу від t = t0 до t = tk рис. 2.12, б.
На рис. 2.5,в показані фазова траєкторія у тривимірному фазовому про-сторі із системою координат x1 x2, x3 і положення вектора стану x(t0) для моменту часу t = t0 . Тривимірний фазовий простір використовують для характеристики рухів системи третього порядку. Для системи n -го порядку змінні стани x1(t), x2(t),K, xn(t) розглядаються як координати вектора стану x(t) в n - мірному фазовому просторі.
За аналогією з простором станів для багатовимірної системи керування вводять простір керувань (входів) і простір виходів. При цьому керуючі впливи u1(t), u2(t),…, um(t) й керовані координати розглядають як координати вектора керування в m - мірному просторі і координати вектора виходу в r - мірному просторі відповідно.
Слід зазначити принципове розходження, вкладене в зміст понять векторів керування u(t) , виходу y(t) й вектору стану x(t). Всі складові u1(t), u2(t),K, um(t) і y1(t), y2(t),K, yr(t) векторів u(t) і y(t) є конкретними фізичними величинами. Вектор же стану системи x(t) є абстрактною характеристикою системи.
Якщо на систему діють збурення, що характеризуються вектором збурень f(t) = [f1(t), f2(t),K, fl(t)], то в цьому випадку вводиться l - мірний простір збурень.
Щоб зв'язати послідовні стани системи в часі, використовують диференціальні рівняння
Праві частини цих рівнянь залежать від шуканих функцій xi(t) і не залежать від їхніх похідних. Система рівнянь першого порядку вигляду (2.37) називається системою n диференціальних рівнянь, записаною в нормальній формі Коші.
У загальному випадку число виходів (див. рис. 2.12) y1(t), y2 (t),…, yr(t) не залежить від числа n змінних стану - як правило, число змінних стану більше числа фізичних вхідних змінних і більше числа керованих змінних. Знання змінних стану дозволяє знайти кожний вихідний сигнал yi(t) як деяко функцій g1, g2,…, gr від змінних стану і входів:
При цьому праві частини рівнянь (2.37) і (2.38) (функції ) є однозначними функціями
Системи рівнянь (2.37) і (2.38) визначають стан динамічної системи в будь-який момент часу t і називаються рівняннями стану.
У загальному випадку як диференціальні рівняння (2.37) так і алгебраїчні рівняння (2.38) є нелінійними. Надалі будемо вважати, що ці рівняння лінеаризовані і, крім того, вони описують динамічні процеси в детермінованих стаціонарних системах. Нагадаємо, що в детермінованій системі кожному заданому вектору входу u(t) відповідає єдиний вектор виходу y(t) , а в стаціонарній системі її змінні стани xi(t) , а також вихідні змінні yi(t) не залежать від моменту t0 і вхідних впливів uk(t).
При прийнятих допущеннях рівняння (2.37) і (2.38) можуть бути перетворені до наступного вигляду:
; (2.39)
(2.40)
де
(2.41) (2.42)
Рівняння (2.39) і (2.40) можна подати у вигляді структурної схеми, наведеної на рис. 2.13.
Оскільки елементи матриць A , B , C і D - постійні числа, то і самі ці матриці також постійні. Квадратна матриця A розмірності n ´ n називається матрицею стану - структура цієї матриці визначає характер як вільних, так і змушених рухів системи.
Рис. 2.13 – Структурна схема багатовимірної лінійної системи
Матриця B розмірності n´ m називається матрицею керуючих впливів. Її структура визначає характер зв'язку задаючих впливів на вході системи з різними змінними стану. Матриця C розмірності r´n називається матрицею вихідних координат - її структура визначає характер зв'язку вихідних координат системи з окремими змінними стану. Матриця D розмірності r´m характеризує прямий (не динамічний) зв'язок вихідних координат з керуючими впливами; її структура визначає, як задаючі впливи на вході безпосередньо впливають на різні складові виходу. Для багатьох фізичних систем матриця D є нульовою.
При векторно-матричному запису диференціальних рівнянь основними ланками структурної схеми, як видно з рис. 2.6, є багатовимірні суматори,
інтегратори і матричні блоки A, B, C, D. Оскільки обумовлені елементами схеми операції лінійні, а коефіцієнти матричних блоків постійні, то схема лінеаризованої моделі на рис. 2.6 відповідає лінійній стаціонарній системі. Ця ж структурна схема при заміні матричних блоків з постійними матрицями на матричні блоки зі змінними матрицями A(t), B(t), C(t) і D(t) відповідатиме лінійній нестаціонарній системі.
- 6.050701 «Електротехніка та електротехнології»)
- 1. Структура та елементи систем автоматичного керування
- 1.1. Сутність та структура сак
- 1.1.1. Сутність автоматичного керування
- 1.1.2. Основні поняття автоматичного керування
- 1.1.3. Історія розвитку теорії автоматичного керування
- 1.1.4. Приклади системи автоматичного керування
- 1.1.5. Область застосування систем автоматичного керування
- 1.2. Класифікація та основні принципи побудови сак
- 1.2.1. Класифікація сак
- 1.2.2. Основні принципи побудови систем автоматичного керування
- 1.2.3. Основні види автоматичного керування
- 1.3. Елементи сак
- 1.3.1. Датчики
- 1.3.1.1. Загальні відомості про датчики
- 1.3.1.2 Способи отримання вимірювальних сигналів і типів датчиків для різних величин
- 1.3.1.3 Класифікація датчиків
- 1.3.1.3.1 Електричні датчики
- 1.3.1.3.2 Датчики-модулятори
- 1.3.1.4 Фоторезистори
- 1.3.1.5 Датчики струму
- 1.3.1.6 Датчики напруги
- 1.3.2 Пристрої, що задають
- 1.3.3 Порівнювальні елементи
- 1.3.4 Елементи, що підсилюють
- 2 Параметри й режими сак
- 2.1 Властивості сак
- 2.1.1 Принципи керування
- 2.1.2 Види зворотного зв’язку
- 2.1.3 Способи корекції сак
- 2.1.3.1 Застосування принципу зворотного зв'язку
- 2.1.3.2 Застосування принципу компенсації
- 2.2 Моделювання процесів в сак
- 2.2.1. Математичний опис елементів у змінних вхід – вихід
- 2.1.1.1 Стандартна форма запису диференціальних рівнянь сак
- 2.1.1.2 Операційний метод опису лінійних сак
- 2.1.1.2.1 Основні властивості перетворення Лапласа
- 2.1.1.2.2 Властивості й особливості передаточної функції
- 2.1.1.3 Лінеаризація рівнянь сак
- 2.2 Математичний опис сак у змінних стану
- 2.2.1 Стандартна форма запису рівнянь стану
- 2.3 Структурні схеми сак
- 2.3.1 Позначення у структурних схемах
- 2.3.2 Передаточні функції типових з'єднань ланок
- 2.3.3 Додаткові правила перетворення структурних схем
- 2.3.4 Визначення передатних функцій замкнутої сак за її структурною схемою
- Розділ 3 характеристики сак
- 3.1 Часові характеристики
- 3.2 Частотні характеристики
- 3.2.1 Логарифмічні частотні характеристики
- 3.3 Співвідношення взаємозв'язку характеристик сак між собою і передаточною функцією
- 3.4 Типові ланки сак і їхні характеристики
- 3.4.1 Пропорційна ланка
- 3.4.2 Інтегруюча ланка
- 3.4.3 Диференціюча ланка
- 3.4.4 Аперіодична ланка першого порядку
- 3.4.5 Форсуюча ланка
- 3.4.6 Коливальна ланка
- 3.4.7 Ланка запізнення
- 3.6 Якість і точність сак
- 4. Параметри та характеристики систем автоматичного керування освітленням
- 4.1 Системи автоматичного керування освітленням
- 4.1.1 Структура та функції локальних систем автоматичного керування освітленням
- 4.1.2 Структура та функції інтегрованих систем автоматичного керування освітленням
- 4.1.3 Структура та функції систем автоматичного керування зовнішнім освітленням
- Джерела
- «Теорія автоматичного керування»
- 6.050701 «Електротехніка та електротехнології»)