Запишемо характеристичне рiвняння замкненої системи у виглядi
та знайдемо у цьому виразi речовинну та уявну частини
(2.223)
де
Рiвняння (9.37) можливо, якщо речовинна та уявна частина одночасно дорiвнюють нулю
(2.224)
Цi алгебраїчні рiвняння дають можливiсть визначити значення параметрiв автоколивань : амплiтуди та частоти . Але знайденi значення амплiтуди та частоти визначають лише можливi замкненi цикли у нелiнiйних системах. Однак для появи автоколивань треба щоб замкнений цикл був стiйкий, тiльки при цьому будуть виконуватися умови стiйкостi перiодичних рiшень.
Запишемо початковi рiвняння вiдносно малих вiдхилень параметрiв
,
де визначається через параметри автоколивань.
Тому що значення та повиннi задовольняти умовам
,
то на стiйкiсть треба перевiрити рiвняння вiдносно малих вiдхилень
Загальне рiшення якого шукається у виглядi
який описує коливальнi процеси поблизу перiодичного . Якщо , , то зменшується, а у випадку , , – збiльшується, наближаючись до . Отже, для стiйкостi перiодичних режимiв треба, щоб та мали однаковi знаки.
Запишемо рiвняння
у виглядi
Якщо розкласти цей вираз у ряд Тейлора та обмежитись тiльки лiнiйними членами цього розкладу то можна записати
де члени позначенi зiркою ( )* взято у точках можливих автоколивань.
У результатi виключення iз цього виразу величини w знайдеться
Для того щоб виконувалися умови cтійкості, тобто щоб та були одного i того ж знаку треба щоб виконувались умови
(2.225)
якi i є умовами стiйкостi перiодичних рiшень.
Якщо розглядати нелiнiйну систему з однозначною непарно-симетричною нелiнiйністю, для якої , то задача по знаходженню параметрiв автоколивань спрощується, тому що
або
В цьому випадок iз другого рiвняння визначається частота автоколивань, а потiм iз першого - визначається їх амплiтуда. Це рiшення пiдтверджує висновок, що частота автоколивань залежить тiльки вiд властивостей лiнiйної частини та не залежить вiд форми однозначної нелiнiйностi. Але у випадку не однозначних характеристик нелiнiйностей ця властивiсть порушується.
2.6.22 Графiчний спосiб визначення параметрiв автоколивань
Розглянемо характеристичне рiвняння замкненої системи
,
або
(2.226)
Вiдповiдно критерiю стiйкостi Михайлова можна стверджувати, що система знаходиться на межi стiйкостi, якщо годограф характеристичного рiвняння замкненої системи проходить через початок координат. Тодi, поклавши у рiвняннi будується вiдповiдний годограф Михайлова . Якщо система при цьому значеннi амплiтуди є стiйкою, то змiнюють значення , i знову будують годограф та перевiряють умови стiйкостi. Якщо при якомусь значеннi годограф Михайлова не охоплює початок координат, то система стає нестiйкою. В цьому випадку точку рiвноваги визначають у межах та шляхом з'єднання вiдповiдних точок з однаковими значеннями частот .
Рис. 2.158 Визначення умов автоколивань
При цьому вiдшукується елемент до якого належить початок координат та методом екстраполяцiї визначаються значення , якi вiдповiдають точці початку координат. Тому що для нестiйкої системи амплiтуда автоколивань повинна збiльшуватися, то умовами стiйкостi перiодичних режимiв буде
2.6.23 Частотний метод визначення автоколивань
Відомо, що автоколивання у нелінійної системи можливі при виконанні умов
.
Із співвідношення
витікає
(2.227)
Останнє рівняння вирішується графічно, шляхом побудови у комплексній площині амплітудно-частотної характеристики лінійної частини системи та зворотної амплітудно-частотної характеристики нелінійного елементу . Сумісні точки цих характеристик, тобто точки їх перетину, дають можливі значення амплітуди та частоти автоколивань. При цьому, у точках перетину по годографу визначається частота можливих автоколивань, а по годографу , - їх амплітуда(Рис.2.159).
Рис. 2.159 Частотний метод визначення автоколивань
Якщо у результаті з`являються декілька точок, то треба їх перевірити на умови стійкості автоматичних режимів. Очевидно, що незгасаючі коливання з`являються у системі у тому випадку, коли амплітудо-фазо-частотна характеристика розімкненої системи проходить через точку , тобто система знаходиться на межі стійкості.
Отже, якщо годограф Найквісту охоплює критичну точку, то виконується умова
, (2.228)
а у системі будуть спостерігатись нестійкі процеси при яких амплітуда коливань буде збільшуватись.
Якщо ж виконується умов (2.229)
то процес буде згасати, амплітуда буде зменшуватися.
Тоді, для перевірки умов стійкості автоколивань, треба у точках-претендентах перевірити умови (2.229), шляхом надання характеристики деякого прирощення (Рис.2.160).
Рис. 2.160 Визначення умов стійких автоколивань
Так, у точці , при збільшенні амплітуди ( точка ) виконуються умови (9.41) і амплітуда буде продовжувати збільшуватись. У точки ті ж умови ( ) вже умови (9.42), що приводить до згасання коливань. Якщо дати прирощення амплітуди із зворотнім знаком ( ), то будуть виконуватись умови (9.41), що приводить до підвищення значення амплітуди автоколивань. У точці будуть спостерігатися нестійкі режими, а у точці стійкі автоколивання, тобто точка параметрами та визначає періодичні режими нелінійної системи.
Слідує відмітити, що у разі однозначних непарно-симетричних нелінійностей задача спрощується, тому що мінливий коефіцієнт гармонічної лінеаризації дорівнює нулю .
При цьому повинні виконуватись умови , а претендентом на режим автоколивань може бути тільки точка перетину з дійсною віссю, на якій розташовується зворотна характеристика нелінійності .
Рис. 2.161 Визначення умов стійких автоколивань для однозначних нелінійностей
2.6.24 Метод балансу амплітуд та фаз
Розглянемо загальне характеристичне рівняння нелінійної системи
, або (2.230)
Якщо представити його компоненти у вигляді
то
Отже, режим автоколивань можливий при умова одночасного виконання рівнянь для амплітуд та фаз.
(2.231)
Ці співвідношення називаються умовами балансу амплітуд та фаз.
Якщо перейти до логарифмічних характеристик, то здобудемо
(2.232)
При цьому рішення легко визначити, якщо застосовувати графіки , , , які виконуються у однакових масштабах (Рис.2.162).
Рис. 2.162 Метод балансу амплітуд та фаз
Якщо сполучити вісі та та визначити точку, де виконується баланс фаз, то точка перетину та визначить можливі параметри автоколивань, які перетворюються на умови стійкості. Очевидно, що у разі непарно-симетричних однозначних нелінійностей задач спрощується тому, що і отже, . При цьому умови балансу амплітуд та фаз приймають вигляд (Рис.2.163)
(2.233)
У практичних задачах проектування нелінійних систем головним питанням є добір параметрів системи при умовах заданих значень амплітуди та частоти автоколивань.
При цьому розглядаються залежності величин та від деяких параметрів ai системи, які вибираються як регульовані (коефіцієнт підсилювання , коефіцієнт зворотного зв`язку , постійна часу , тощо.). В цьому випадку характеристичне рівняння замкненої системи треба визначити у вигляді
Рис. 2.163 Визначення умов стійких автоколивань
При цьому розглядаються залежності величин та від деяких параметрів ai системи, які вибираються як регульовані (коефіцієнт підсилювання , коефіцієнт зворотного зв`язку , постійна часу , тощо.). В цьому випадку характеристичне рівняння замкненої системи треба визначити у вигляді
Але це співвідношення не дає змоги у явному вигляді здобути рішення, тому що з двох рівнянь
(2.234)
не можливо визначити три величини , , .
При цьому також слід ураховувати, що величина входить у ці рівняння як складова частина коефіцієнтів гармонічної лінеаризації та . В цьому випадку із рівнянь виключають параметр , шляхом взаємної підстановки, тобто шляхом знаходження залежності . Потім, із одного із рівнянь (9.47) знаходять залежність .
Якщо в уявній формі залежність не можливо здобути, то вона шукається у вигляді .Задача вирішується графічним шляхом при побудові залежності та для різноманітних значень амплітуди A.Точки перетину графіків дають можливість визначити шукану функцію (Рис.2.164).
Рис. 2.164 До визначення функції
Якщо треба визначити два параметри, наприклад та , то початкові рівняння записуються у вигляді
з яких визначаються залежності
які дозволяють знайти значення та для заданих параметрів автоколивань (Рис.2.165).
Рис. 2.165 Вплив параметрів системи на режим автоколивань
Якщо задаватися різноманітними значеннями , та міняти від до , то у площині параметрів можна побудувати залежності використовуючи параметричні рівняння , при .
Рис. 2.166 Визначення параметрів системи на частот у та амплітуду автоколивань
З`єднав між собою на цих лініях точки з однаковими значеннями , будуються лінії .
По здобутим діаграмам можна вибрати два параметри та системи, які будуть задовольняти потрібним значенням та або із вимоги відсутності автоколивань.
2.6.25 Дослідження стійкості нелінійної системи методом гармонічної лінеаризації
Для нелінійної системи з однією нелінійністю та лінійною частиною, яка володіє властивостями фільтру, можна визначити стійкість, як властивість затухання перехідних процесів, а межу стійкості-як межу області існування періодичних режимів.
Тоді, на підставі гармонічно лінеаризованої системи, по її характеристичному рівнянні замкненої системи ці умови можна визначити по передостанньому показнику Гурвіца, якщо прирівняти його нулю . Тому що у характеристичне рівняння входять коефіцієнти гармонічної лінеаризації та , числове значення яких змінюється у залежності від , то доцільно шукати межу стійкості системи як межу появи періодичних коливань з будь-якою амплітудою .
Область стійкості буде розташовано з того боку цієї межі, де .
Абсолютна стійкість буде спостерігатися за умови виконання при будь-якому значенні у нескінченному інтервалі. Тоді межу стійкості можна визначити із двох умов:
(2.235)
(умови кінцевого значення у межах інтервалу абo
(умови крайніх значень )
Нехай нелінійна система (Рис.2.167) описується рівняннями
Рис. 2.167 Нелінійна система із місцевим зворотним зв’язком
Якщо знайти , то характеристичне рівняння приймає вигляд
В цьому випадку
,
а межа стійкості визначається із рівнянь
Останнє рівняння виконується при
При межа абсолютної стійкості визначається умовами
При має місце , що відповідає області стійкості, а відповідні залежності від коефіцієнтів підсилення та приймають вигляд
Рис. 2.168 Вплив коефіцієнту зворотного звязку на область стійкості
Якщо лежить у інтервалі , то область стійкості розширюється
- Тема 1.1. Загальні поняття та визначення …………………………………………………………… 19
- Тема 1.2. Класифікація систем автоматичного керування ………………………………………35
- Тема 1.3 Системний підхід до складання математичної моделі систем керування……. 66
- Тема 1.4 Детерміновані сигнали та їх характеристики …………………………………… 89
- Тема 2.1 Математичні моделі систем керування у вигляді диференційних рівнянь…….121
- Тема 2.2 Передаточної функції неперервних систем керування…………………………..144
- Тема 2.3 Стійкість процесів в неперервних системах керування………………………….. 164
- Тема 2.4 Математичні моделі систем керування у фазовому просторі………………… 181
- Тема 2.5 Математичні моделі систем керування за допомогою дискретних систем…… 220
- Тема 2.6 Частотні характеристики систем автоматичного керування………………… 261
- Тема 2.8 Задача визначення мінімуму середньо-квадратичної похибки…………………384
- Тема 3.1 Методи підвищення якості систем керування……………………………………418
- Тема 3.2 Типові лінійні закони керування………………………………………………….440
- Тема 3.3 Синтез неперервних систем керування……………………………………………469
- Тема 3.4 Методи синтезу дискретних систем керування ………………………………… 489
- Тема 3.5 Синтез систем керування при дії випадкових збуреннях…………………………..511
- Тема 3.6 Керованість та спостережливість систем керування…………………………….522
- Тема 3.7 Поняття про оптимальне та адаптивне керування…………………………………554
- Тема 1.1 Загальні поняття та визначення.
- Основні поняття теорії автоматичного керування.
- 1.1.2 Основні задачі теорії автоматичного керування.
- Основні поняття теорії автоматичного керування.
- 1.1.5 Підсистема керування (пристрій завдання, регулюючий пристрій, виконавчий пристрій, вимірювальні пристрої). Поняття типової ланки системи керування.
- 1.1.6 Система автоматичного керування та її основна задача
- Тема 1.2 Класифікація систем автоматичного керування.
- 1.2.1 Класифікація систем керування за принципом організації (за принципом дії).
- 1.2.2 Принцип розімкненого керування.
- 1.2.3 Лабораторна робота №1
- 1.2.4 Принцип замкненого керування.
- 1.2.5 Лабораторна робота №2
- 1.2.6 Класифікація систем автоматичного керування за ціллю керування.
- 1.2.7 Класифікація систем автоматичного керування за математичним описом оператора системи.
- 1.2.8 Лінійні системи автоматичного керування.
- 1.2.9 Нелінійні системи автоматичного керування.
- 1.2.10 Класифікація нелінійностей
- Наприклад: інерційна нелінійна ланка
- 1.2.11 Класифікація систем автоматичного керування за характером похибки у сталому режиму.
- 1.2.12 Класифікація за характером зміни оператора системи у часі.
- 1.2.13 Класифікація систем керування за кількістю каналів керування.
- 1.2.14 Класифікація систем керування за характером перетворення сигналів у часі.
- 1.2.15 Неперервні системи автоматичного керування.
- 1.2.16 Дискретні системи автоматичного керування.
- 1.2.17 Функції цифрового керування
- 1.2.18 Безпосереднє цифрове керування
- 1.2.19. Коректування впливу похибки перетворення аналогового сигналу у дискретний.
- Тема 1.3 Системний підхід до складання математичних моделі систем керування.
- 1.3.1 Перетворення Лапласа
- 1.3.2 Властивості перетворення Лапласа.
- 1.3.4 Перетворення Фур’є .
- 1.3.5 Властивості перетворення Фур’є
- 1.3.6 Дискретне перетворення Лапласа.
- Для вiдносного часу використовується символьна форма зображення
- 1.3.7 Основнi властивостi дискретного перетворення Лапласу
- 1.3.9 Основнi властивостi -перетворення
- Вiдповiдно теорiї зсуву
- Хай дискретне рiвняння має вигляд
- Розглянемо основну смугу та видiлимо у неї контур 1-2-3-4-5-1.
- Тема 1.4 Детерміновані сигнали та їх характеристики.
- 1.4.1 Неперервні сигнали.
- 1.4.2 Дискретні сигнали.
- 1.4.3 Випадкові сигнали та їх характеристики.
- Типова кореляційна функція
- 1.4.4 Лабораторна робота №3
- Іiнтегральна крива – рішення загального диференційного рівняння у вигляді деякої кривої у евклiдовому просторi
- Кореляційна функція вихідного сигналу - визначається як
- Кореляційна функція вихідного сигналу - визначається як
- Тема 2.1 Аналіз неперервних систем керування за допомогою диференційних рівнянь.
- 2.1.1 Диференційні рівняння та методи їх розв’язання.
- 2.1.2 Застосування перетворення Лапласа до розв’язання диференційних рівнянь
- 2.1.3 Принцип лінеаризації рівнянь.
- 1.Виконується декомпозиція системи керування
- 2. Складаються рівняння елементів сак
- 2.1.4 Вагова (імпульсна) перехідна функція неперервних систем керування
- 2.1.5 Перехідна функція неперервних систем керування.
- Оцінка якості перехідних процесів та задача аналітичного конструювання
- 2.1.7 Інтегральні показники якості перехідних процесів
- Тема 2.2 Передаточні функції неперервних систем керування.
- 2.2.1 Передаточні функції типових ланок
- 2.2.2 Структурні перетворення передаточних функції.
- 2.2.3 Передаточні функції неперервних систем автоматичного керування.
- 2.2.4 Передаточні функції нестаціонарних систем
- 2.2.5 Зв'язок передаточної функції з часовими характеристиками
- 2.2.5 Зв'язок з часовими характеристиками
- 2.2.6 Точність систем керування у сталих режимах.
- 2.2.7 Статичні похибки систем керування.
- 2.2.8 Швидкісна ( кінематична ) похибка.
- 2.2.9 Похибка системи керування у сталих режимах.
- 2.2.10 Похибка системи керування при дії гармонічних впливів.
- 2.2.11 Компенсація збуджуючих впливів
- 2.2.12 Комбінована система керування по задаючому впливу
- 2.2.13 Комбіноване керування по збуджуючому впливу.
- Тема 2.3 Поняття стійкості систем керування.
- 2.3.3 Достатні та необхідні умови стійкості неперервних систем керування
- 2.3.4 Теореми Ляпунова про стійкість лінійних систем керування
- 2.3.5 Алгебраїчні критерії стійкості.
- 2.3.6 Критерій Рауса.
- 2.3.7 Критерій Гурвіця.
- 2.3.8 Вплив параметрів системи керування на стійкість
- 2.3.9 Корневі методи оцінки якості перехідних процесів.
- 2.3.10 Визначення ступеня стійкості системи
- 2.3.11 Аналіз якості методом траєкторії коренів.
- 2.3.12 Вплив розташування нулів та полюсів передаточної функції на якість перехідних процесів.
- 2.4.1 Складання математично моделі нелінійної сау за функціональною схемою
- 2.4.2 Структурні перетворення нелінійних сау
- 2.4.4 Поняття змінних стану та фазового простору.
- 2.4.5 Опис систем керування на фазової площині.
- Тоді диференційне рівняння фазової траєкторії приймають вигляд
- 2.4.8 Перехідні процеси у нелінійних системах.
- 2.4.9 Метод точкових перетворень.
- 2.4.11 Метод Лур’є – Поснікова
- Тема 2.5 Математичні моделі систем керування за допомогою дискретних рівнянь
- 2.5.1 Дискретні рівняння систем керування та методи їх розв’язання.
- Дійсно, хай дискретне рівняння має вигляд
- Вільне рішення здобувається у вигляді (2.141)
- 2.5.2 Складання дискретних рівнянь лінійних систем
- 2.5.3 Вагова (імпульсна) перехідна функція дискретної системи.
- Тому що у цифрових елементах управління виконується запам'ятання значення імпульсу на весь період квантування, то , бо . Отже, передаточна функція в цьому випадку буде
- 2.5.6 Властивостi w(z)
- 2.5.7 Передаточка функція умовно розімкнутої дискретної системи
- Очевидно, що
- 2.5.8 Передаточнi функцiї замкнених дискретних систем
- 2.5.9 Умови стійкості дискретних систем керування.
- Тому що рiшення дискретного рiвняння вiдшукується у виглядi , де вiльна складова, яка є рiшенням однорiдного рівняння
- 2.5.12 Критерій Джурі.
- 2.5.13 Оцінка точностi роботи дискретних систем у сталих режимах
- 2.5.14 Дослiдження швидкодiї та коливальностi дискретних систем управлiння
- Тема 2.6 Частотні характеристики систем автоматичного керування
- 2.6.1 Комплексна функція передачі
- 2.6.2 Частотні характеристики систем керування з елементом чистої затримки
- Систему, яка вiдповiдає цьому рiвнянню можна зобразити у виглядi
- 2.6.3 Зв’язок часових характеристик систем керування з їх частотними характеристиками. Визначимо зв'язок часових та частотних характеристик системи. Відомо, що
- 2.6.5 Частотнi характеристики дискретних систем
- 2.6.6 Логарифмічні характеристики неперервних систем керування.
- 2.6.7 Логарифмічні характеристики дискретних систем керування.
- 2.6.9 Принцип аргументу.
- 2.6.10 Критерій Михайлова.
- 2.6.13 Визначення стійкості по логарифмічним характеристикам.
- 2.6.15 Визначення стійкості систем керування з елементом чистої затримки.
- 2.6.17 Визначення областi стiйкостi у площинi одного параметру.
- 2.6.20 Визначення стійкості параметрів автоколивань у нелінійних системах
- Запишемо характеристичне рiвняння замкненої системи у виглядi
- 2.6.26 Частотні методи дослідження якості
- 2.6.27 Показник коливальності систем керування
- 2.6.28 Зв’язок показників якості з частотними характеристиками
- 2.6.29 Оцінка якості перехідних процесів по логарифмічним характеристикам.
- Лабораторна робота №6
- Лабораторна робота №7
- Тема 2.7 Математичні моделі систем керування у просторі стану
- 2.7.1 Векторно-матричні моделі систем керування
- 2.7.2 Методи вибору змiнних стану
- 2.7.3 Метод простих дробів.
- 2.7.4 Метод простих спiвмножникiв.
- 2.7.5 Метод нормальних змiнних стану.
- 2.7.6 Метод аналогового моделювання.
- 2.7.7 Метод структурного моделювання.
- 2.7.8 Нормальна форма рівняння.
- 2.7.9 Визначення перехідних процесів по векторно-матричним моделям.
- 2.7.9 Обчислення часових характеристик по векторно-матричним моделям.
- При цьому
- 2.7.10 Визначення передаточної функції по вмм.
- 2.7.11 Визначення частотних характеристик з використанням векторно-матричної моделі системи
- А розв’язок має вигляд (2.271)
- 2.7.12 Векторно-матричні моделі дискретних систем керування.
- Якщо покласти , , то
- 2.7.13 Методи вибору змiнних стану для дискретних систем керування.
- 2.7.14 Метод розкладу на елементарнi дробi.
- 2.7.15 Метод нормальних змiнних стану. Нехай система описується дискретним рiвнянням
- 2.7.16 Складання вмм дискретної системи
- 2.7.17 Обчислення матричної експоненти exp(at) Тому що то суттєву роль у визначенні змiнних стану грає вираз який називають матрицею переходу або матричною експонентою.
- Тодi рiшення рiвнянь стану записується у виглядi
- Так, якщо задано цифрову систему керування , а матриця визначена як
- Тому що
- 2.7.18 Визначення передаточної функції дискретної системи
- 2.7.19 Застосування вмм до аналізу нелінійних систем
- 2.7.20 Цифрове моделювання неперервних систем керування.
- При цьому
- 2.7.21 Визначення стійкості по векторно-матричним моделям.
- Тому що рiшення цього рiвняння добувається у виглядi
- Лабораторна робота №8
- Тема 2.8 Задача визначення мінімуму середньоквадратичної похибки
- 2.8.1 Лінійні перетворення випадкових сигналів.
- 2.8.3 Нелінійні перетворення випадкових сигналів
- 2.8.4 Статистична лінеаризація нелiнiйної ланки
- 2.8.5 Похибка системи керування при випадкових впливах.
- 2.8.6 Мінімізація похибки при заданої структури системи керування
- 2.8.7 Визначення дисперсії відхилення при випадкових впливах.
- 2.8.8 Критерії мінімуму середньоквадратичної похибки.
- 2.8.9 Визначення впливу змiни параметрiв системи на скв
- 2.8.10 Лабораторна робота №8 Дослідження впливу параметрів системи керування на мінімум середньо- квадратичні похибки.
- Демпфірування з подавленням середніх частот -- процес зміщення вниз середньо частотної частини логарифмічної амплітудної частотної характеристики
- Тема 3.1 Методи підвищення якості систем керування
- 3.1.1 Чутливість системи керування до зміни параметрів
- 3.1.2 Зміна параметрів систем керування за допомогою зворотних зв’язків.
- 3.1.3 Використання жорстких зворотних зв’язків
- 3.1.4 Використання гнучких зворотних зв’язків.
- 3.1.5 Використання неодиничних головних зворотних зв’язків.
- 3.1.6 Ковзні процеси у нелінійних системах керування.
- 3.1.7 Дослідження коливальних перехідних процесів у нелінійних системах керування.
- 3.1.8 Проходження повільно змінюючихся сигналів у автоколивальних нелінійних системах.
- 3.1.9 Вібраційна лінеаризація нелінійностей.
- Тема 3 2 Типові лінійні закони керування.
- 3.2.1 Типові лінійні закони керування
- 3.2.2 Класифікація автоматичних регуляторів
- 3.2.3 Пропорційне керування
- 3.2.4 Інтегральні регулятори
- 3.2.5 Пропорційно-інтегральне керування.
- 3.2.6 Диференційні керуючі пристрої
- 3.2.7 Пропорційно інтегрально диференційні регулятори
- 3.2.8 Стандартні настройки контурів керування
- 3.2.9 Цифровий під-регулятор.
- 3.2.10 Лабораторна робота №7 Дослідження цифрового під регулятора.
- 3.2.11 Цифрові системи керування з кінцевим часом перехідного процесу
- Тема 3.3 Синтез неперервних систем автоматичного керування.
- 3.3.1 Методи синтезу неперервних систем керування .
- 3.3.2 Побудова бажаної логарифмічної характеристики.
- 3.3.3 Синтез послідовного корегуючого пристрою.
- 3.3.3 Синтез корегуючого пристрою зворотнього зв’язку.
- 3.3.5 Корегуючі ланки та їх характеристики
- 3.3.6 Корекція нелінійних систем керування. Лінійна корекція нелінійних систем
- 3.3.7 Нелінійні корегуючі пристрої
- Тема 3.4 Методи синтезу дискретних систем керування.
- 3.4.1 Послідовна корекція за допомогою аналогових пристроїв
- Отже, .
- 3.4.2 Прямий синтез цифрових систем у області w-перетворень .
- 3.4.3 Корекція дискретних систем за допомогою регуляторів у колі зворотнього зв’язку.
- Для умови z-перетворення записується у вигляді
- 3.4.4 Синтез цифрових регуляторів.
- Отже, якщо
- 3.4.5 Реалізація цифрових регуляторів на цом.
- 3.4.6 Безпосереднє ( пряме ) програмування цр.
- 3.4.7 Послідовне програмування цр.
- 3.4.8 Паралельне програмування цр.
- 3.4.9 Синтез дискретних систем керування методом логарифмічних характеристик.
- Тема 3.5 Синтез лінійних стаціонарних операторів при випадкових збудженнях.
- 3.5.1 Синтез лінійних стаціонарних операторів
- 3.5.2 Синтез при довільної структурі системи
- 3.5.3 Лабораторна робота №11
- Тема 3.6 Керованість та спостережливість динамічних
- 3.6.1 Поняття керованості та спостережливості
- 3.6.2 Визначення умов досягаємості
- 3.6.3 Визначення умов керованості.
- 3.6.4 Визначення умов спостережливості
- 3.6.5 Визначення умов відновлюваності
- 3.6.6 Канонічні перетворення
- 3.6.7 Канонічна форма керованості
- 3.6.8 Канонічна форма відновлюваності
- 3.6.9 Канонічна форма спостережливості
- 3.6.8 Керованість замкнутох системи із зворотним зв’язком по стану
- 3.6.9 Дуальний зв’язок між канонічними формами
- 3.6.10 Оцінка вектору стану ( Спостерігаючи пристрої )
- 3.6.11 Спостерігач повного порядку
- 3.6.12 Синтез систем керування по заданому розташуванню полюсів за допомогою зворотного зв’язку по стану .
- 3.6.13 Синтез модальних регуляторів
- 3.6.14 Синтез цифрових систем керування із зворотнім зв`язком по стану
- 3.6.15 Застосування цифрового регулятора
- 3.6.16 Лабораторна робота №12
- Тема 3.7 Поняття про оптимальне та адаптивне керування
- Поняття про оптимальне та адаптивне керування
- 3.7.2 Критерії оптимальності
- 3.7.3 Класифікація задач оптимального керування
- 3.7.6 Метод класичного варіаційного числення.
- Принцип максимуму Понтрягіна
- 3.7.8 Принцип максимуму для задачі із вільним кінцем траєкторії та із заданим часом керування.
- 3.7.9 Принцип максимуму для задач з незаданим часом керування.
- 3.7.10 Принцип максимуму в задачах оптимальної швидкодії з закріпленим кінцем траєкторії.
- 3.7.11 Теорема про інтервалах.
- 3.7.12 Застосування метода фазової площини для розв’язання задач оптимального за швидкодією керування.
- 3.7.13 Метод динамічного програмування. Принцип оптимальності Беллмана.
- 3.7.14 Дискретний варіант динамічного програмування.
- 3.7.15 Неперервний варіант динамічного програмування.
- 3.7.16 Системи екстремального керування
- 3.7.17 Методи визначення градієнта функції декількох змінних
- 3.7.18 Типи систем екстремального керування
- 3.7.19 Поняття про ідентифікацію
- 3.7.20 Адаптивні системи керування
- 3.7.21 Лабораторна робота №13
- Література
- Пункт Редагування
- Пункт Вікно
- Папки елементів
- Елементи керування